Історія виникнення методу електропунктурної діагностики за Р. Фоллем (ЕАФ)

Історія виникнення методу електропунктурної діагностики за Р. Фоллем (ЕАФ)

Частина 1

На сьогоднішній день викликає особливий інтерес до цього методу, який був вперше введений у медицину в 1953 році доктором медицини Рейнгольдом Фоллем.

Доктор Р. Фолль, німецький вчений, дослідник, лікар та  діяч Націонал-соціалістичної партії Німеччини під час Третього Рейху, почав свою дослідницьку діяльність і провів більшість своїх експериментів у концентраційних таборах для воєннополонених. Історія замовчує, якими саме були ці експерименти, але результат очевидний. Запропонована Фоллем діагностична система якісно перевищила всі попередні діагностичні системи.

Отже, як все розпочалося:

У 1796 році англієць Перкінс висунув ідею використання статичного електрику для посилення ефекту класичного голковколювання.

У 1825 році французький лікар Сарландьє написав книгу "Звіт про електропунктуру, моксу та акупунктуру (японської медицини)". Сарландьє вводить електричний розряд до введених в тіло голок, висловивши вперше ідею про електроголкоанальгезію.

Рейнгольд Фолль (R.Voll, 1909-1988 рр.) народився 17 лютого 1909 року в Берліні. Після закінчення гімназії у 1927 році він вступив на архітектурний факультет Вищої технічної школи в Штутгарті. Проте під впливом трагічної смерті свого батька (батько помер від раку), він вирішив повністю присвятити себе медицині. У 1930 році він вступив на медичний факультет найдавнішого у Німеччині університету Тюбінгена, після закінчення якого в 1935 році захистив дисертацію в Інституті Тропічної Медицини.

Свою лікарську діяльність Р. Фолль розпочав в Інституті спортивної медицини при Гамбурзькому університеті як ординатор (1935-1938 рр.). З 1938 по 1953 рр. Р. Фолль займався вирішенням питань організації профілактичного здоров'я в педіатрії та стоматології.

У 40-х роках XX століття французький лікар з акупунктури доктор Роже де ля Фуа поєднав голки для голковколювання з електричним пристроєм (діатермопунктатором), щоб в певних точках шкіри додатково використовувати діатермічний струм як терапевтичний вплив.

У 1952 році німець Вальтер Шмідт з Дахау, досліджуючи біологічно активні точки (БАТ) за допомогою змінного та постійного струму, виявив, що при "недостатності" органа значення провідності спочатку збільшувалося, а потім відбувалося зниження показників приладу. Таким чином, було відкрито явище "падіння стрілки".

З 1953 року Р. Фолль, спільно з інженером Ф. Вернером, займався розробкою нових методів "електроакупунктурної" діагностики та терапії, які він успішно використовував у клінічній практиці.

Прилад для електроакупунктурних вимірювань був виготовлений за замовленням доктора Шика (м. Штутгарт) і переданий Р. Фоллю та Ф. Вернеру, звідки вони розробили пристрій, спочатку названий "Електропунктер", а після протесту Де Ла Фюи перейменований в "КuF-Універсал-діатерапунктер"

Почти все о методе Р. Фолля  Корицкий О.В. , Смелянец А.Б.