Історія біорезонансної терапії частина 1 БРТ

Біорезонансна терапія бере свій початок з кінця дев'ятнадцятого століття.

      У 1879 році були проведені досліди з електричного ритмічного впливу на живі системи організму. Була розроблена теорія фізіологічного парабіозу, змінної лабільності, засвоєння оптимального ритму чергування лабільності і теорія домінантності. Експериментально було обґрунтовано поняття оптимального ритму, який виражається в різкому підвищенні активності клітини, нерву, органу при ритмічному електричному подразненні або взаємодії з певною частотою з мінімальним порогом стимуляції. Вчені ввели поняття «фізіологічний парабіоз» як нормальний рухливий функціональний стан, що підтримується і контролюється частотою, що надходить від нервових центрів самого організму, його нервової системи. На початку двадцятого століття вчені виявили, що кожен багатоклітинний організм випромінює електромагнітне поле, яке виробляється окремими клітинами. В результаті з'являється загальне поле живого організму, що вкрай важливо у всіх фізіологічних процесах.

    Надалі ідею біорезонансної взаємодії розробив доктор Раймонд Райф, який використовував генератор електромагнітних хвиль для лікування раку на останніх його стадіях.
Р. Райф створив вірусний мікроскоп із великим збільшенням. Це був неймовірно складний універсальний мікроскоп, який мав майже 6 000 різних частин та був здатний до збільшення
об'єктів у 60 000 разів. З цим винаходом Р. Райф став першим, хто фактично побачив живий вірус. Сучасні електронні мікроскопи розглядають лише муміфіковані останки, бо руйнують вірус миттєво.

Те, що може бачити мікроскоп Р.Райфа, є шумною діяльністю живих вірусів, оскільки вони змінюють форму, щоб пристосуватися до змін у навколишньому середовищі, швидко реагують на канцерогенні речовини та фактори, і перетворюють нормальні клітини на клітини пухлини. Р. Райф ретельно ідентифікував індивідуальний спектр випромінювання кожного мікроба, використовуючи властивості спектрального зрізу.

Він повільно обертав кварцові призми блоку, щоб зосередити світло єдиної довжини хвилі на мікроорганізмі, що він досліджував. Ця довжина хвилі була обрана, тому що вона резонувала зі спектральною частиною випромінювання мікроба, заснованого на встановленому факті, що кожна молекула коливається на своїй власній частоті. Атоми, які об'єднуються, щоб сформувати молекулу, скріплюються до тієї молекулярної конфігурації з ковалентними зв'язками енергії, що й випромінює та поглинає його власну, цілком певну електромагнітну частоту. У жодних двох різних молекул немає тих самих електромагнітних коливань чи енергетичного спектра. Результат використання резонансної довжини хвилі полягає в тому, що мікроорганізми, які невидимі в білому світлі, раптово стають видимими у відблиску світла. Вони стають видимими, коли частота кольору, резонує з їх власним спектром випромінювання. Таким чином, Райф зміг побачити мікроорганізми, які до цього часу були невидимі, що дало йому можливість спостерігати за їх активним вторгненням в структури тканин. Дослідження Р. Райфа дозволили йому ідентифікувати людський вірус раку. Результати роботи він зареєстрував з фільмом, фотографіями та докладними звітами. Вірус раку отримав назву «Cryptocides primordiales». Розмір вірусу раку дуже малий, довжина становить 1/15 мікрона, ширина 1/20 мікрона.